В моєму світі світить не зоря, не місяць і не сонце, як не дивно.
Пускає промені чорнилами пітьма і вишліфовує з нас клоунів ліниво.
В мені давно заснули почуття. І зігріває геть не те, що гріє.
В душі обірвані картини із життя і викреслені літери із книги.
Я б далі йшов, коли б лишав сліди, а так і тінь за мною йти не хоче.
Не витримало б серце метушні, душа б впивалася дияволом між очі.
А так, я йшов сміливо крок у крок, не намагаючись від цього відмовлятись.
Піти назад востаннє між зірок!? Лишав сліди та їх не міг торкатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666195
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Сновида