Здається вперше бачив твої очі
четвер напевне був, а може ні
я точно пам’ятаю, дощ розлився
шумів так по весняному в вікні
а ти в червоному, в клітинку
годинник щось цокоче на руці
розмова «ні-про-що» усіх гартує
а в тебе втому видно на лиці
тихенько так: мені б поспати
закуталася б у тенетах снів
і виключила б всю сучасність
хоч на хвилинку чи на пару днів
а ще дві пари, цілих дві
старенький Час не поспішає
і в сивій глибині твоїх очей
енергія запалу пропадає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666275
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Олександр Фітільов