* * *

Ваші  очі  –  бездонні...  А  посмішка...
Тихий  вечір.  І  тихі  слова.
Наші  душі  про  вічне  шепочуться,
І  кружляє  між  зір  голова.

Не  чекала...  Про  Вас  і  не  мріяла.
Самотою  –  в  туманах  доби...
Враз  з  небес  простягла  руки  синява,
Обняла  і  сказала:  "Люби!

Так  люби,  немов  сходиш  на  вогнище,
Спали  тіло,  і  душу  згуби...
Бо  кохання  вечірнє  –  солодкий  щем,  
Спалах  зір  на  відході  доби..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Valentina