На роздоріжжі стояла біла тінь,
Вона убралась у квітневі бурі.
Молилась, плакала, кричала навздогін,
Але, на жаль, її ніде не чули.
Дитям була іще, і вірила у казку,
Що крила в неї виростатимуть щоліта.
А він щодня придумував нову відмазку.
Замість кохання - чужим теплом зігріта.
Так дні минали, тижні, місяці,
За хмарами втекло її дитинство.
Одного ранку, стоячи в імлі,
Вона думки свої перебирала швидко.
Тепер у віддзеркаленні була вже не дитина,
А елегантна, сексуальна леді.
Вона чекала й знала, що прийде година.
Зустрітись з ним на цій дуелі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: veselka