Ти знаки розставиш, не розділові,
Плестимеш в’язке плетиво рим,
Шукаючи істин в тризначності слова.
Самітник…Втікач… навіщо той грим.
Налиєш в клепсидру воду минулу,
Що зливами була, снігами, дощем,
В небесних сльозах немає намулу,
Лиш крапля покраплі виточує щем.
В прозорості скрапленій – те, що ізвідав.
У люстрі озернім з високих осок
Про острів, що мріє, мовить Овідій*,-
Там, на овиді – рудавий пісок.
***
*«Там он на овиді, глянь, там на овиді мріє ще острів,
Любий мені...»
Овідій. «Метаморфози» (VIII, 590-591)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Лана Сянська