Пора у травні -
грозам наймиліша,
коли у травах
із кульбабових перин
стоїть глибока
й непорушна
ТИША
і баритоном здалеку
стрекоче
грім.
На спині цвіркуна
футляр,
де носить
співучу скрипку
і такий лункий
обшир
охоплює і пише
в нотний зошит,
пише
мелодію як теплий
кашемір...
Але в мені чуття,
немов завмерли,
але уп’ялись
гострі колючки
в мені.
А вітер запліта
в косу венери*
акацієві квіти
і дощі,
дощі....
* Венерині коси - папороть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Окрилена