Світ не розколеться навпіл,
Не розірветься і не згине,
Почувши скільки множить бід
Моя нещасна Україна,
Як тяжко-гірко нині їй
Під гнітом злодіїв й чужинців,
Коли лиш сльози,а не сміх,
Коли зростає у дитинцях…
В ній бідність з прикрістю удвох,
Шукають щастя у окопах,
В надії вічній, що дасть Бог,
Знаходять не собі підмогу,
А верховодам-крадіям
Умільцям слова і наживи,
Світ все це знає, та дарма
Не він, а Україна гине…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666363
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ