А я на пальчиках до твоїх снів,
Щоб ненароком їх не сполошити,
Я не надовго – ніжність залишити…
І зняти втому безкінечних днів.
Я їм віддам долонь своїх тепло,
Знизавши по краплинці вир кохання,
Заколишу до терпкого світання,
Тендітний всесвіт тиші – ніби скло.
Дозволь , я лиш на хвильку в твої сни,
Щоб оксамитом їх розфарбувати,
Безмежний простір мрій своїх віддати…
Ти лиш не проганяй мене із них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Людмила Мартиненко