Тобі я не зізнаюсь,
про що мрію,
Чому часом задумано
сиджу...
Замерзлі руки біля печі
грію
І запах дров з захопленням
ловлю.
Їй також не зізнаюсь...
Відчуваю
Якусь провину...Боже,
що роблю?!
Але уперто далі
пробиваюсь.
Я–жінка!Ідучи–
лечу!
Йому я не зізнаюсь...
Заховаюсь
Своїми почуттями
у віршах
Мріями грішу.І каюсь...
Каюсь,
Що іноді приходжу
в ніжних снах.
Собі я зізнаюся...Та
боюся
Розбитись об байдужості
стіну.
Із острахом до серденька
торкнуся...
Люблю? Люблю...
Люблю!!!
А піч мої зізнання
розпізнала,–
Тремтіння рук відчула
на собі.
Дрова тріщать...В тих звуках
приховала
Стук мого серця,що горить
в вогні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Дарія Типчук