Кров швиденько по венах.
І знову б'ються серця.
На усіх місцевих сценах
Я зіграю старого ченця.
Я повністю ввійду у роль.
Зіграю, як до того ще ніколи.
Але відчую твій контроль.
Нагадаєш мені всі проколи.
Та під час моєї вистави
Ти будеш, як інші, глядач.
За сценарієм вип'ю отрави,
І у залі почується плач.
У кінці, наче з попелу фенікс,
Я воскресну і низько вклонюсь.
Та в душі розвивається комплекс.
Я тебе, більше смерті, боюсь.
По закінченню мого спектаклю
Я почую оплесків шквал.
І знайду в цім іронії краплю.
Це сприйму як черговий провал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666432
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: Чудна Пташина