Жінко із хліба й вина, жінко з тривог і розлук,
Хто тебе випив до дна, лишивши на серці струп?
Хто тебе безміру грів, аж вигорала дотла?
Жінко із суму і сліз, ну ж бо, згадай ім'я.
Жінко із диму й води, жінко екстаз-і-печаль,
Скільки твоїх помилок в талмудах чужих повчань?
Скільки страху твого в безоднях чужих зіниць?
Жінко із болю й розрад, влови це лице між лиць.
Жінко з світанків і див, жінко із злетів й невдач,
Забудь брук, яким він ходив, зберися в кулак і не плач.
Дай болеві волю – дивись, ось ім'я його і лице.
Згадай же, жінко, його, й назавжди забудь про це.
4.5.2016р,
Львів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666602
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: Лань.