сьогодні я згадала зиму минулого року. я на волосині від смерті і... "тільки ти не вмирай". чому я згадала той сон? чому він мені снився? я справді хотіла померти. 35 кг і 168 см зросту. мені лишалося ще зовсім трохи. але я залишилася.
всім було байдуже, а я мовчала. а для чого комусь знати? це ж не рак. це видно по собі. але всім було байдуже...
вона накричала тоді на мене. вперше, здається. виматюкала і пригрозила: "я годуватиму тебе з ложечки, бл%ть!". а я сміялася. і плакала.
а потім заснула. так міцно, як мала дитина.. і мені снилося... "тільки ти не вмирай... бо я не зможу погодувати тебе з ложечки.. не вмирай, добре?"
і наступного дня я змогла поснідати.
через тиждень я їла 2 рази на день.
зараз я з'їдаю сковорідку картоплі і шматок торта. а вона так і не погодувала мене з ложечки)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2016
автор: #tenderness