У нашій країні проквітає корупція.
І всі задоволені цим, як завжди.
Хабарникам тим не потрібна інструкція.
Вони лиш кивають «давай» чи «зажди».
Як наслідок – країна занепадає,
Лікують нас вбивці, а вчать неуки.
Політик кишеню й собі наповняє,
Хоч країна воює із всім цим роки.
З хабарями воює той же хабарник,
Що завжди говорить «Ні хабарам!»
І вмить затикає грішми свій піарник
Все бере і дере з усіх хабара.
Водій вже не хоче везти «па бєлєту»,
Жене пасажира під три чорти.
Бо бач в село не дотягне «карету»,
Бо вдома чекають голодні коти.
Учитель доводить студента до сказу,
Не хоче ставити заслужене п’ять.
Покаже жестом прокляту ту фразу,
А потім знов збреше: «Не беру, не міг взять!»
Навіщо ви гробите нашу країну?
Навіщо Сатану цілуєте в зад?
Хай краще учитель похвалить дитину,
А водій, хай подяці селян буде рад.
Невже той хабарник, спить так спокійно,
Коли серійний вбивця гуляє на волі?
І з’явиться завтра черговий покійний,
Що, дасть людям лиш привід для болю.
Тож закликаю, не беріть хабара,
Не давайте хабар і ви самі!
Хапайте за комір того шахрая,
Бо зле може статися й з вами.
©Лерія Кот
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666637
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: Лерія Кіт