Ой, гей, лихо не біда,
моя мила, дорога,
ходи, мила, у танець,
хай гуде земля від берць.
Гуде земля від чобіт,
від гарних ніжок твоїх,
милої, а ще подруг,
танцювати станем тут.
А коли підемо в герць,
то згадаємо танець,
свою милу, рідний дім,
голос матері бринів.
Батьків усміх і розмову,
материнську тиху мову,
а ще брата і сестру,
і миленькую свою.
Миленькая, усміхайся
і до мене пригортайся,
і личенько підставляй,
цілувати буду, знай.
Нехай буде лиш танець
і спокійним край увесь,
Україна у добрі,
миру всім, тобі й мені…
15.05.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666639
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 17.05.2016
автор: Светлана Борщ