Вклоняюсь низько мамі,
Цілую батька руку,
Для мене - самі-самі,
Вели мене в науку.
Коли вночі не спала –
Сиділи завжди поряд.
Ключі від серця дала,
Молитву вони творять.
Не вимірять турботу,
Якою сповивали.
Відклавши всю турботу,
Над усіма підняли.
Любили годувати,
А я їсти любила.
Разом ми йшли гуляти,
А я коліна била.
Ви вклали в мене душу,
Спасибі кажу знову,
В житті пройти я мушу
Випробувань всіх школу.
Звісно, вас люблю без меж.
Й хоч слів таки замало -
З мого серця смуток щез
І дуже тепло стало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666742
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2016
автор: Плюта Вікторія