Ідучи по асфальту,
збираючи під ноги осіннє листя
засліплена осіннім сонцем,
обвітрена осіннім вітром
я іду п'ять кілометрів поспіль
із тобою думками поряд.
Минаючи кольорові вивіски,
я їм хліборобні висівки
коливаюся серед готелів
вони дотягнулися до небесної стелі.
А я? Іду собі та й іду.
Проминула кольорові вивіски,
з'їла хліборобні висівки
коливаючись серед готелів
не досягнула до небесної стелі.
А ти?
Зібрав усе моє листя,
засліпив сонцем, обвітрив вітром,
пройшов кілометри поспіль
не зі мною думками поряд.
Отак і живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2016
автор: Громовиця