У кожного щастя- вершина своя
І, мабуть, резону немає
Доводити комусь, в чім правда моя,
Бо хтось її в іншім шукає.
Сліпий скаже : щастя - щоб бачити світ,
Дивитись і квітам радіти...
Який - бо щасливий є той чоловік,
Що може красу тую зріти !
А кому бракує грошей все життя,
Доводить, що щастя - у грошах...
Яким імпульсивним є серцебиття,
Як має їх трішки, хороших.
Фанати ідей свято вірять в своє :
Добитись, відкрити, звершити !
У чому те щастя ? І що воно є ?..
Напевно... у тому, щоб жити...
Щоб дихати вдвох, наче ціле, одне,
Ділити падіння і злети,
Щоб була підтримка, коли тобі зле
Щоб друг не зміняв на монети...
Щоб друг не сказав, що кохання нема,
Що все - по інстинкту сліпому,
Щоб зрада коханих вогнем не пекла...
Та де вже тут щастя в такому !
Щоб в рідних очах розуміння було,
Без слів, щоби вмів прочитати
І, навіть, як бурею даха знесло,-
Назустріч іти і прощати .
Щоб завше на крилах додому летів -
Чи сонце, чи вітер, чи злива...
Проблеми усі аж під сотню чортів...
Тоді лиш людина щаслива !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666847
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова