Вона –роса на вранішній траві.
Вона –троянд пелюстка у саду.
Вона,що серце зігріва,
Така у світі лиш одна.
Вона перлина з дна морського.
Вона-це сенс життя людського.
Вона чарівність і краса,
Така у світі лиш одна.
Вона найкраща на землі.
Вона тепло в моїй душі.
Вона ,немов мороз зимою,
Коли приносить краплі болю.
Вона,чий біль такий приємний.
Вона,чий погляд є таємний.
Вона,чий сміх-веселість світу.
Вона є сутність заповіту.
Вона-журба,солодка ніжність.
Вона-печаль,земна чарівність.
Вона життя,бажання,мрія,
Солодка туга і надія.
Вона-це свіжий подих вітру.
Вона завжди приносить втіху.
Вона-кохання і любов,
Що в венах застигає кров.
Вона-це всі скарби земні.
Вона завжди живе в мені,
Підносить душу в небеса,
Така у світі лиш одна.
Вона-це квіти запашні.
Вона-це цвіт їх навесні.
Це цвіт любові і журба,
Така у світі лиш одна.
Вона-це полум'я сердець.
Вона-початок і кінець.
Її не можна не любити,
Заради неї варто жити.
Вона журлива і прекрасна.
Вона ,немов,те сонце ясне.
І ходить,мов хмарина в небі,
Прилине завжди у потребі.
Вона – це смуток і зітхання.
Вона-це двох сердець кохання.
Вона моя,і я радію,
Любов до неї в серці грію.
Без неї ходжу сам не свій.
Вона єднання моїх мрій.
Такої в світі вже нема,
Така кохана ,лиш одна!
Любив,люблю,любити буду,
Її ніколи не забуду.
Кохав,кохатиму завжди.
Навіки разом будемо ми!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: Lesja_Sivaeva_Zy