з любов"ю, симпатією і вдячністю за натхнення д-рі б-ч!!
[b][i]оригінал[/i][/b], д. б.:
майже за сашею чорним
" Я порожня мов діжка, наче струшена груша –
Знов кляну каламар, і пера кляну душу!
Не плямує чорнило білий простір листків,
Бо думки розбрелися й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано? Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано – голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена в муках рву папірці –
Моя рима знеможена відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги на мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого, я благаю - прийди!!!"
**
[b][i]подражаніє[/i][/b], к. б.:
знов про дерево і Музу, про труди і хрінь…
(ну точно за Сашею Чорним!)
«Дерев’яне все в мені – ноги-руки, циці,
Рими-теми в голові (там не мацай, Грицю! –
Там знеможена така, вся кортить, спітнівши… –
Ой, гицне пегас копитом, народивши віршик!)
Побрели думки з пенька (за дезодорантом),
Я порожня: без вірша, тем і провіанту.
Тож вкладіть в діжу-небогу каламар і грушу,
Думку хоч якусь, чорнило, від пера – хоч душу,
Та паперу – заплямую! в муках зроджу слово!
– І попробуйте сказати: «Віршик цей – хреновий»!»
*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667020
Рубрика:
дата надходження 19.05.2016
автор: Касьян Благоєв