Пам‘яті героїв неоголошеної
в Україні війни з рашизмом
присвячується
Вишита сорочка,
ніби оберіг.
Щоб сини і дочки
стали на поріг.
З дальньої дороги
повернулись в дім.
Всі шляхи й тривоги
скінчувались в нім.
Доля-вишиванка,
мудра і проста.
З вечора до ранку
з чистого листа.
Вишита сорочка,
то ще не усе.
Хрестики рядочком
нам життя несе.
Квітку вишиває
молода рука.
Косу заквітчає
дівчина струнка.
Ти чекай дівчино
любого свого.
Не в‘яжи хустину
на портрет його.
Стан душі твоєї –
ось у чому суть.
Ненька-Україна
Батьківщину звуть.
Вишиту сорочку
гордо одягни
Хай радіють дочки
і її сини.
Доля-вишиванка,
смуток на вустах.
Матінка на ганку,
а в зіницях страх.
Страх за Україну,
за її людей.
Біль за Батьківщину
і своїх дітей.
Хай ідуть синочки
у життєву путь.
Вишиті сорочки
щастя їм несуть.
Як життя б не склалось,
серце все ж болить.
Мати вишиває
й котру ніч не спить.
Синку мій соколе,
залишись живим.
Та зостався в полі
вічно молодим…
Вже хрести рядами
на горі встають.
Проводжають мами
у останню путь.
У дорогу вічну
видатних синів,
нашу біль дворічну,
Данків наших днів.
Вишита сорочка,
доля непроста.
Пам‘ять про синочка,
смуток на вустах…
19.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667116
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: Олександр Мачула