Неначе в казці ти розквітла дивиною
В ту дивну місячну сріблясто-білу ніч!
Не міг я відірвать на мить від тебе віч,
Красою вражений твоєю неземною.
Діяною мені здавалась ти сумною.
А я горів тоді таким бажанням стріч!
Та не судилося: при світі тьмяних свіч
Над передчасною схилився я труною
І вперше доторкнувсь устами уст твоїх
З печаттю смертною холодною на них,
А потім в світ подався й досі там блукаю...
І як би я не жив - самотьо чи в гурті -
Я милосердного щодня молю-благаю
Зустрітись нам хоч раз в загробному житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667139
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 20.05.2016
автор: Kosenko