Крим . Частина 1 (міні-поема)

                                                                               Коли  приходять  незнайомці,
                                                                               Вони  приходять  у  твій  дім,
                                                                               Вони  вбивають  вас  всіх  і  кажуть:
                                                                               "Ми  не  винні...  не  винні..."
                                                                                         Із  пісні  Джамали  на  конкурсі  Євробачення

                                                                     ***
                                 Крим:  таври  і  скіфи,  в  тумані  віків  -  кімерійці,-  
                                 Осонцений  зливок  в  оправі  лазурних  небес,
                                 Прадавня  Таврида,  обрамлена  морем  Евксинським:
                                 Неаполіс  Скіфський,  Гурзуф,  Алустон,  Херсонес...

                               Приходили  скіфи  з  зелених  степів  Придніпров'я,
                               Творили  державу  і  зводили  дивні  міста...
                               Тавриди  пісок  окропили  багряною  кров'ю
                               Нещаднії  готи,  що  смерть  розсівали  і  жах...

                             Та  Крим  вчарував  їх,  тож  готи  отут  і  осіли:
                             Плодились,  навчались  цю  землю  труднУ  оброблять...
                             Котилися  гунни  під  владою  злого  Атілли,  -  
                             Підступної  Азії  несли  криваву  печать.

                             До  скель  срібночолих  й  Еллади  човни  припливали,
                             Античності  подих  несли  із  преславних  земель:
                             Наливсь  виноград,  і  оливкові  ґрона  заграли,
                             Возносились  храми,  де  город  став  -  Пантікапей...

                             У  сутінках  часу  одквітла  Боспорська  держава,
                             І  поліси  грецькі  прикрасили  сонячний  Крим...
                             Та  все  проминає:  минущі  і  люди,  і  слава:
                             Став  новий  господар  Тавриди  -  імперія  Рим.

                             Ясна  Візантія  будує  потужні  фортеці  -  
                             Ще  й  нині  вони  височіють,  ці  храми  чудес,
                             В  пісках  золотих  узбережжя  Тавриди  -  мистецькі
                             Алушта,  Гурзуф  і  легенд  побратим  -  Херсонес...

                           У  Хроносу  вирі  зникали  народи  і  слава,
                           Закони  Любові  приніс  Син  Господній  -  Ісус,
                           І  князь  Володимир,  володар  ясної  Держави,
                           Звойовував  Корсунь,  освячував  Київську  Русь.

                         О  Дніпре-Славутич,  ти  плинув  з  країв  предалеких,
                         Слов'янськії  лодьї  на  хвилях  гривастих  носив,
                         Єднав  ти  народи:  дорога  "з  варягів  у  греки"
                         Приводила  русів  із  півночі  -  в  сонячний  Крим.

                         Жили,  торгували,  трудилися  русичі  славні  -  
                         Таврида  квітуча  дослУхалась  їх  сподівань.
                         Історія  знає:  вони  заснували  прадавній,
                         Спом'янутий  в  "Слові..."  град  Тмуторокань.
                                                                                                               Далі  буде
                                                                                                                               Автор:  Світла
                         
                         

                                                                           
                                                                                                       

                           

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667177
Рубрика: Поема
дата надходження 20.05.2016
автор: Світлана Імашева