Цей жмуток правди
згорений до болю
Тремтить
на посивілих
коргвах,
Журбинещем
прокваченим у смолі
Цілує ніч
згорбачений
прашлях:
По нім
топталась
дико-дика смута
І половецькі
сходились зірки,
До ньго
Доля прапрадідів
прикута
В загравищах віків,
мов смерч,
стрімких,
На нім
татарські хижились
кострища…
Купайло ж тіні медвяні —
в сувій
І русич руту
нам же тут
зали́шив,
Щоб щастям
чарувала
вітер мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667189
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: *SELENA*