Нитковидний пульс. Іще жива.
Лише за крок до вічного покою.
Зібрався натовп. І молва.
Вона не встигла вийти із запою.
Одяг, наскрізь просочений кров'ю.
Поволі приходить до себе.
Ніколи не страждала любов'ю.
І рідко дивилась у небо.
Така собі мавка у брудному місті.
Казковий герой серед сірості буднів.
Вона ніколи не зважала на вісті.
Щодень вирушала на блудні.
Відкрились глибокі зелені очі.
У натовпі радісний крик.
Закінчились її дні і ночі.
Та я до цього уже звик.
Закрию очі, констатую смерть.
Жінка, на вид двадцять років.
Сонце не сіло, п'ятої чверть.
І зайвих всього вісім кроків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667203
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: Чудна Пташина