Засвідчують бажання неспроможність.
Про що ми думаємо, взагалі?
Дивуємось, життя якесь порожнє
І мріємо про незбагненний зліт.
Думки, як на людину, і не дивні,
Не на віки, а на найближчі дні,
Бо вже таки ази, як древні рівні,
І ті в забутій скрині, та й на дні.
Небагатьом, на жаль, спаде на думку,
Що ти собі отут господар сам.
А був же час, та мало хто дотумкав,
Той час ти сам собі і відписав,
Як справжній скнара вищого ґатунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667235
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2016
автор: kanan