Ти, як усі приречені до страти,
Шукав не вихід, крапельку жалю, -
Отруйної солодкої гербати
Із присмаком гіркого мигдалю.
Духмяним упиватись ароматом,
Згубитись в споминах останній раз,
Коли минуле ще не стало катом,
Мечами не кувалось із образ.
Ти, як усі приречені, молився:
"Нема любові, дай хоч співчуття,
Я ж Тобі вірив, я Тобі корився
Всі заповіді втілив у життя..."
Тепер розкол байдуже серце крає,
Нехай, воно застигло і мовчить.
Чому те пекло раєм називає,
Бездумного злиття єдина мить?
20.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2016
автор: Ліна Ланська