Не знала квітка, що так можна...
З асфальту вибитись до сонця.
Не сіяв, не садив ніхто,
Щоб заглядала у віконця.
І не питала вона днесь
Чи можна буде жити,
Чи буде хто на цій землі
ЇЇ леліяти, любити...
І потягнулася вона
Назустріч сонцю світла,
Така беззахисно- стійка
І до людей привітна.
Вона не знала, що так можна...
Пробитись крізь асфальт до неба,
В ній тільки код і Божа суть.
Вона лиш знає, що так треба .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667268
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова