Ти вишивала кров'яними нитками
по моєму ледь-чистому серці,
ти цілувала холоднії рани,
які малювала в гримерці.
Торкалась лихими руками,
тримаючи голку у них,
ти вишивала брудними нитками
і не кричала як псих.
Ти вишивала не візерунок,
лише проколола мене.
Заповнений чорним малюнок
зробив щось не надто земне.
І серце моє почорніло,
укрилося твоїм піском,
зів'яло і помарніло,
облилось червоним вином
з молоком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2016
автор: Д у РМ (ан)