Крим. Частина 2 (міні-поема)

                                                                               ****
                                     Крим  -  Світу  перлина,  плавильня  вселенська  народів,
                                     Жорстокості  людської  знаєш  терпку  гіркоту:
                                     Котився  загарбник  жорстокий  -  і  знову  приходив
                                     Нападник  нещадний  на  землю  твою  золоту...

                                       Розбурхані  хвилі  до  Таврії  круч  припадали,
                                       Котились  народи  -  звичАї  і  мови  несли...
                                       Хозари  жорстокі  століття  отут  панували,
                                       І  половці  дикі-кипчаки  -  в  цю  землю  вросли.

                                       Підводилось  сонце,  палке,  червонясто-пекуче,
                                       Простерло  проміння  -  й  втонуло  у  згірклій  воді,
                                       Над  раєм  Тавриди  брудні  розкуйовдились  тучі:
                                       Недоля  дорогу  вказала  монгольській  орді.

                                       Здригалися  гори,  курилися  згарищ  тумани...
                                       Аж  море  зомліло  в  полоні  гіркої  біди:
                                       Війська  Чингісхана  криваві  звели  ятагани  -  
                                       І  впала  Таврида  -  улус  Золотої  Орди.

                                       Конав  Херсонес,  і  згоріла  розтерзана  Кафа...
                                       Данину  багату  збирав  ненависний  монгол...
                                       І  бранців-рабів  степовим  запилюженим  шляхом
                                       Під  ляскіт  нагайок  вели  на  невільницький  торг.

                                       Століття  й  століття  давила  монгольська  навала...
                                       Віки  спопеліли  -  розпалась  Орда  Золота,
                                       А  Кримськеє  Ханство  поволі  у  силі  зростало:
                                       У  ханів  татарських  "ярлик"  *  діставала  й  Москва.

                                     В  п'ятнадцятім  віці  приходили  турки-османи:
                                     Скорили  Тавриду,  спалили  фортеці  старі...
                                     Знов  бранців  голодних  примарні  брели  каравани
                                     І  канули  в  безвість  у  степу  гарячій  імлі...

                                   Та  степ  Придніпров'я  плекав  нескориме  вояцтво  -  
                                   І  вільнії  люди  прийшли  за  пороги  Дніпра:
                                   Розправило  крила,  зростало  на  силі  козацтво  -  
                                   Тут  Січ  Запорозька  -  Вкраїни  опора  -  росла.

                                                                                                                         Далі  буде
                                                                                                                           Автор:  Світла

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667315
Рубрика: Поема
дата надходження 21.05.2016
автор: Світлана Імашева