Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять, не сидиться вдома
І лише мама молиться північно
Щоби з тобою було усе добре.
Тебе дратує: мама – не така,
Поради сипить, наче гострим градом,
- Така відстала, дика простота.
Я не приймаю жодної поради!
Свічки каштанів засвітились містом,
Весна ввірвалась стрімко і невпинно,
Все, що до тебе .., все немає змісту,
Усе до ніг твоїх лягти повинно.
Максималізм юнацький сколихнув
І сліплять зір каштанів свічі,
Тобі здається, ніби – княжий внук
І все тобі належить в цьому світі.
Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять: не сидиться вдома.
Іде весна упевнено й врочисто
І правда світу ще не вся відома
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667342
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2016
автор: Шостацька Людмила