А я неспішно ще намріюся сповна,
Нап'юся вщент хмільного передсмаку,
Як вдвох ми сядемо у місяця-човна,
А сонце у заграві змеркне маком.
Я потону у небі між нічних зірниць
Рятунку не шукатиму в сторонніх,
Бо мій маяк – у глибині твоїх зіниць,
Вони, мов космос, - зоряно-бездонні.
Такого хмелю світ не знав уже віки,
І трепету, і ніжності, і щастя,
В одне єднаються залюблено думки,
Як випадково лиш стикаються зап'ястя.
На відстані я доторкаюся чола
Усім теплом, що пестувала в грудях.
Бринить щось ніжне, начебто бджола,
Безмежне сяйво ллється звідусюди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2016
автор: Оксана Дністран