Згине, пошесть московського царя…

Прив'яло  незасіяне  поле,
Вкрилась  смутком  посіріла  земля.
Знову  непоправні  втрати,  які  чинить
З  моїм  народом,  осатаніла  москальня.

Тривожні  сурми  кличуть  нас  до  бою.
Стогне  від  гнітучих  ран,  пошматована  земля.
Знову  і  знову  гумкомвої  везуться  ордою,
Які  шле  зубожілий  "царъ  кремля".

Всохне  болото  на  сонці,
Вкриються  пшеничними  перевеслами  поля.
Україна  звільниться  від  рабства  й  воскресне!
Згине  на  сході,  пошесть  московського  царя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667413
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.05.2016
автор: Віктор Варварич