Сиджу собі і думаю чому,
Москалики по вулиці гуляють?
Ні, не кацапи - наші москалі,
Що тут живуть, а Рашу прославляють...
А знаєш, я ж і сам собі брешу...
Так, так, не думай, що я весь душистий.
Я на словах, цих виродків "душу",
А у самого друзі є рашисти.
І зними я спілкуюся, щодня.
З дитинства їх за вчинки поважаю.
А от останні дії, день до дня,
Розмови їхні, я на вус мотаю...
У барі, на роботі, за столом
До цих розмов терпляче прислухаюсь
І уявляю, як він із ножом
Тризуб - татуювання вирізає.
Як нашим полоненим б'є у пах!
Як рве на шмаття прапор Батьківщини,
Цей символ віри, що розвіяв в прах
Думки, що вже померла Україна...
Як жадібно розмови він веде,
Про те, що жити краще у Росії,
Бо в нього дід і баба там живе
І вчора мама з ними говорила.
Й війна для нього наче не війна.
Вона десь там, а тут у нього бізнес.
Дивлюсь на нього і не бачу дна -
Шашлик, машина і вечірній фітнес.
Ні грама ним не віддано на фронт,
Які п'ять гривень? Ані копійчини.
Та вдома новий робиться ремонт,
Нема ані сім'ї, ані дівчини...
Питаю в нього: "Ти ж колись служив.
Давав присягу, клявся Україні..."
А він мені: "Послушай, не смеши.
От Украины, только лишь, руины".
А через рік, я якось замотавсь.
Робота, дім, відпустка - волонтерство...
І він десь зник, мабуть уже сховавсь
Від армії - так кінчилось братерство.
В душі його на віки я прокляв,
В той день, коли товариша ховали.
Від всього серця я йому бажав,
Щоб "руский мир" в труну йому вкладали.
А потім звістка все таки прийшла.
Загинув, кажуть, десь під Краснодоном.
"Ось тут тебе Росія і знайшла...
На наших українських териконах..."
Вагаючись, я все таки пішов,
Пішов його могилу розшукати.
Півроку вже минуло та знайшов...
Я сам собі не мав чого сказати...
Навколо тиша, цвинтар геть пустий...
Стою й дивлюсь і протираю очі.
В очах неначе мгла, туман густий...
І серце з грудей вирватися хоче!
Стоїть передімною обеліск:
"Майору ГУР... Герою України..."
І з кожним словом в небі наче свист:
"Загинув на завданні Батьківщини".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2016
автор: Володимир Царенко