Знову чекаю,у трубці бринить шелест гравію.
Котиться приспане ніччю, сріблясте авто.
Може спитати:"Чому я без тебе дичавію?"
Може й наважусь, ось келих міцного порто.
Ніколи - зайнято; руки заламані відчаєм ,
Тільки тремтяче шукає контакт манікюр.
Ти зазвичай, порахуєш дзвінки, я за звичаєм,
Навіть крізь сльози, вберусь у зелений гіпюр.
Хай шелестить, наче листя, уява і спомином
Стануть дві ноти і кави духмяної смак.
Спалимо душі безжально, що вирвуться комином,
Безум і спрага: Вогненна і дикий Відьмак.
21.05.3016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2016
автор: Ліна Ланська