От і кінець. Твоя молодість правди не варта.
Ти більше не будеш тим, ким ти раніше бував.
Замкнулося серце, у лексиці замість слів - мати.
Так хочеться чути від інших: "Його вже нема".
Радіють нехай. Я їх, схоже, уже не почую.
Так хочу забутись, так хочу мовчати. Завжди.
Я прагну тепер ідеальним лишитись. Чому так?
Бо та ідеальна людина - це мертва. Лиш слід...
Зневіра, злість, сум і депресія - вісь всередині.
Не було ні опору, але всім чхати на те.
Мені якось байдуже, що я типовим став нині.
А знаєш що, Курте? Мав рацію ти. Отаке.
Здається мені, що насправді я хочу померти...
Бо біль роздирає зсередини, б'є в глибину.
А також здається, що краще не був б я поетом...
Вірші провокують в мені галактичну війну.
21.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667469
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 21.05.2016
автор: Systematic Age