Нікому я й нічого не повинен.
Живу, як Бог на Душу положив.
Торую шлях поміж трясин прожорних,
Гризу тропу над урвищами гір.
Бувають дні - негодами рясніють…
Бувають – сонячні, красиві, як весна…
У цьому й сенс і я цьому радію,
Бо це і є - моє Земне життя!
ViFoBor/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2016
автор: ViFoBor/