перелітна птаха
ворохобить
за мечовидним відростком –
усе
не просто…
подразнює
про́шаркові хрящі –
запалює
далекі тривоги,
бо
ущухають дощі
і підсихають стежки-дороги…
небо ж онде – усе ще хмарне,
і затяжні дощі, як понурі колони
ординців полонених –
йдуть і йдуть –
та ворохобить птаха:
не сперечайся нама́рне -
пора,
збирайся у путь…
скидай у торбину
і вішай за спину
вутлі пожитки твої –
розгортаються
рушників полотняні сувої –
щасти у дорозі і Бог з тобою…
вибілить сонце
грубе конопляне полотно:
мине півсвіту –
ось, нарешті, воно
рідне вікно –
додому і до зірок
неодмінно навстіж одкрите
22.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2016
автор: Валя Савелюк