Замкнулось коло. Сплинув час
Чи щось змінило це для нас?
Все та ж планета на орбіті.
Два полюси водою вкриті.
І навкруги все ті ж обличчя,
Та відчуття, немов із потойбіччя.
І з під землі якесь тремтіння,
Неначе псяче скавуління!
Бездушний регіт із безодні
Думки спинив напередодні.
Що нам іще потрібно знати,
Щоб знов людину не втрачати?
Куди піти?! Вкажіть дорогу
Душі до рідного порогу.
Чому блукаєм серед ночі?
Творцеві як дивитись в очі?
Невже це сім’я є пропаще?
Від дум таких щоразу важче…
Той всесвіт стоптаний ордою!
Йду відпочину… І зап’ю водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667581
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.05.2016
автор: Андрій_Данко