Обсипались зірки на небосхилі.
Ця ніч раптово вкрила з голови,
Немов холодна ковдра із води,
Та я ж усе побачила незримо.
Бреши мені, пиши мені листи,
І враз їх спалюй… я читать не буду.
Причина мого смутку – це лиш ти,
А не робота, злочини і люди…
За що ж тоді Господь мене карає?
Сиджу я знову у чужій візниці.
Як я, тебе ніхто не покохає!
А хоча… яка тепер різниця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2016
автор: Ірина Морська