І знову осінній шторм.
І знову мене він манить.
Залишилась серед норм,
Та кожна із них мене ранить.
Глибока солена хвиля
Біжить на піщаний берег.
До моря ще ціла миля,
Та вже не лякає шерех.
Вологе важке повітря
Наповнює мої легені.
Стану лицем проти вітру.
Руки, як завше, в кишені.
А знаєш, запах моря.
Такий невинно чистий.
Проте не змити горя.
Нехай живе, імлисте.
Все дивлячись у воду,
Я перестану думать.
Візьму собі за моду
Тобі в вікно не стукать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2016
автор: Чудна Пташина