Скільки того маЮ? І живеться мені автостопом,
Ну то й що як весна? І цвітінню властиво минати-
В окулярах, вітринах і вікнах … А в калейдоскопі
Дні взористі розмиють дощі, лиш залишивши дати…
Переціджую сни, з них виходять листи або вірші,
Вони знають самі без адреси свого адресата,
Але він, мабуть, вибув, підозрюю врешті ще інше, -
Їх хуцпарки поцупили, ті, що лупаті-цицкаті.
Менше з тим… Нє то нє, себто – най там, цілком кольорово,
Я іду по розмітці, спиняю вантажену фуру,
Нерозмитнені сни, десь під ранок, спроваджу до рову,
Й на узбіччі хайвею припаркуюся для перекуру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667720
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2016
автор: Лана Сянська