нова ера — ера ідіотів.
на фоні у космос польотів
занепадає цивілізація.
світ давно поділився
на поверхню та каналізацію.
в потоці дебілів
ще тягнуться руки несмілі
потонулих умів —
генії серед нас.
і всьому настане свій час:
або апокаліпсис,
або життя.
і ми обома ногами стоїмо
і у першому,
і у другому.
тут вже давно не назвеш когось другом,
тут вже давно твоя ціна — ціна твого споживання:
чим більше — тим краще.
чим більше — тим гірше.
тут уже всі поняття спотворені,
для чого ми створені?
невже для того, що ми маєм?
потомки великих Майя
та інших великих цивілізацій.
та у всіх одна доля — усі з часом зникали.
і зникнемо ми, рано, чи пізно.
бо ми своїми діями наскрізно
прискорюємо знищення.
самознищення.
інкстинкти тваринних утіх
і синдром надмірного споживання,
викиди понтів —
давно вже спотворили таке світле,
оте, що звалось коханням,
естетикою,
мораллю.
та ще залишились ті, що люблять котів,
що бережуть в собі все те первозданне.
і хочеться вірити, що це не кінець,
що ми ще виберемся з цієї ями,
що не зведем планету нанівець...
якби ж ми бачили світ іншими очима.
[i]08.03[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667786
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: codyein