Може, все не так, може, все не те,
Десь там їде танк, десь гелікоптер летить.
Мені потрібен рік, щоб записати пісню,
Комусь лиш мить, щоб живих людей зробити грузом 200.
В моєму місті так солодко і лиють водограї,
Тут приїжджає Вакарчук і тисячам співає.
В гарячій точці лунають сотні пострілів.
Хтось зголоднів і наминає лобстерів.
Салют красивий - весілля в сина,
В сусіда поруч сина привезли в домовині.
І мати сива ридає гірко,
А зовсім поруч молодятам кричали «гірко».
І знаєте, я не дивуюсь суспільству нашому,
Ми стали жити по-новому, стали старшими.
Ми маєм спадщину, ми маєм пращурів,
Але пропащі ми, ми гірші за щурів!
Діти України,
Коли ми будемо вже жити?
Жити, а не виживати,
Себе любити й поважати?
Світле те майбутнє
Довго нам не бачити...
Якщо не будемо гуртом ми,
Якщо ми будемо ледачими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667889
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 23.05.2016
автор: Інфант