я - жінка. та, що йде перед вожаком у зграї
та, котру захистить найсильніший і кого захищаю я
прикриваючи горло ховаюся, відкриваючи краї
бо я - вовчиця. та, що веде для інших життя.
я - Жанна Д'арк. воїн, зроду нескрений
я веду свій народ на справедливу дорогу
я кажу йому, що насправді він не здоланий
що насправді це ми йдемо всім на допомогу
я - цнотлива повія для всіх і для єдиного
оголяюся всім. але душу оголяю одному
він - не половинка. я вибрала цілого
в нас немає гнізда і немає коханого дому
я - примара, що ходить за спинами вічності
керую всіма залишаючись в тіні і просторі
відстоюю право заплямленої честі
для тих, хто на суші, у небі чи в морі
я - жінка. я - суддя і грішниця. я - монахиня.
для кожного з вас я неначе невидима
мене бачать в борделі і церкві, я як княгиня
карати не можна помилувати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667905
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: #tenderness