Сірі хмари над гаєм висіли
і килими на небо стелили,
ще у них віконце зосталось,
небо там світить намагалось.
А під небом – ліси і поля,
посіріла під сонцем земля,
вона садила й сіяла весною,
тонкі росточки теплою порою.
Зелені вишні й трави пишні
дарує травень і день триває,
хитає вітер польові квіти,
що хочуть сонцю порадіти.
Синенька вероніка у траві,
кульбаби жовтії квітки,
кульки під вітерцем хитаються,
як вітер віє - розлітаються.
А це весна і пізній день,
звучить у лісосмузі щебетання вдень,
гойдаються на дротах ластівки:
літають низько, бо дощу пора іти!
19.05.2016.
Фотографія автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667931
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: Светлана Борщ