Знову плачуть небеса,
В мене теж бринить сльоза,
Пригадалась мені, мамо,
Ясна в променях роса.
Як босоніж по росі,
Біг ловити карасі,
На світанку
У чаруючій красі.
Вже пролинули роки,
Зникли юності думки,
Твій політ у вічність, матінко,
Нагадали враз струмки.
Та роки назад не вернуться,
Час вертають лиш думки.
Ти не плач рясним дощем,
Не ятри сердечний щем,
Бо ніхто крім тебе, мамо,
Не накриє знов плащем.
Вже і в мене сивина,
Але це не дивина,
Може радість
Принесе нова весна.
Хоч пролинули роки,
Та вертаються думки,
Я гортаю знову, матінко,
Вже прожиті сторінки.
Та роки назад не вернуться,
Час вертають лиш думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667970
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2016
автор: Віталій Назарук