Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Старечий замок –
ти емблема міста,
Де соколи летять
У вишину.
Тут чисте небо,
Тут і думка чиста.
Лише сичі
Тривожать тишину.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Цвіти і далі,
Моє рідне місто…
Молись у храмах
Кожен день зрання.
Будь, Луцьку, для людей
Приємно чистим.
Носи завжди
Волинське убрання.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667971
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.05.2016
автор: Віталій Назарук