Завжди не хотів, а проте,
Я все-таки визнати винен,
Поету потрібна провина,
І певна сміливість теж.
Заляканий заповіт
На милостиню так схожий,
Отой поцілунок божий,
Як винен, то буде твій.
Невлучний жарт завітав,
І байка напоготові,
Замало – тягни хреста,
Поезія то є совість.
Бо винен лише собі,
Поезія – то є соло,
Поезія – то є голод,
Поезія – то є біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668094
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2016
автор: kanan