Я сумую без тебе щомить,
Мені дуже тебе бракує...
В інших вимірах серце твоє
Нехай серце моє почує.
Де ти, рідний, озвися, прийди,
Поможи якось раду дати...
Як самій ту відраду знайти,
Як навчитися зло оминати ?
Ти пішов просто так... назавжди,
Як відходять у вічність весни...
Не чекай, не турбуйся, не жди...
Може, радість колись і воскресне...
А сьогодні ще біль у мені
Рве шматочками серце і душу.
За що доля така і тобі , і мені ?
Може знаєш ? - Я теж знати мушу !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668096
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова