зливою зростають святі ягоди
зі стін мармурових
вони словами твоїми падали на обличчя
як тихо крали ми їх
разом із вітром
вони мовчали як повішені
вони округлі наче до зіниць
вони до обіду нам кислі
м'якоттю змащувати рани
м'якоттю вишень твого серця
вони кров переганяють по дереву
я відпив би із нього
як пробив би в тобі джерело
!wach auf світання
за серцем ідем за метрономом
ранок вбирає нас у чорні наряди
ранок вкладає у човен твоє ім'я
!sieh він палаючий
зривається з берегу твого язика
там
палаючий гасить себе у вогні
там
вишнева кісточка із мільярдами людей
наразі їх двоє
наразі їх двоє
але то не ми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668106
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2016
автор: Paul Prinzowski